Сьогодні зранку у приватній розмові один класний священник переконував у тому, що ЮВТ - зе бест, що саме вона роздмухала революшн. І так гадає і вся його парафія. Ну чому люди за 20 км від Львова такі необізнані?!! Які аргументи, як доступно довести, наочно переконати, що це не найменше зло, а вельми, вельми велике!??

Схоже, попередній пост таки поміг. Може, вся справа у чарівно-загадковому слові EBIDTA?!

Із невідомих мені причин так вже історично склалося, що я досить рано почав читати. Це мене захоплювало і я постійно розривався між вулицею, компанією та книгами. Якимось чудом я встигав і там, і там, тому десь до 9 класу - а це період, коли я почав захоплюватися математикою і потроху забивати на художні книги, я перегриз все, що становило для мене цікавість із своєї і сусідських домашніх бібліотек, включно із казками народів світу та романами про Анжеліку Голонів. Але мова не про те. Переважну більшість тих речей я розумів, усвідомлював і йшов далі. Чесно кажучи, небагато творів справді залишалися в серці надовго. Проте одну із речей, до якої я періодично повертаюся і яка після перечитування кожен раз змушує мене переосмислити життя, кожен раз побачити його з іншої точки, я хочу розмістити тут. Власне, цей пост у загальному контексті присвячено одній моїй хорошій подружці. Гадаю, в неї все буде класно і тільки позитивно. Мені невідомо, чи є український переклад, тому тут здійснено перекладено із російської. Отож,

ДЖАНІ РОДАРІ

Паолетті Родарі і її друзям всіх кольорів шкіри

ГОЛУБИЙ СВІТЛОФОР

Одного разу із світлофором, котрий висить на соборній площі в Мілані, трапилося дещо дивне: всі його вогники раптово замайоріли голубим кольором, і люди не знали, що робити - переходити вулицю чи не переходити? Йти чи стояти?

Всі віка світлофора випромінювали голубий колір - у всі сторони тільки голубий колір. Таким голубим нікои не було навіть небо над Міланом. Пішоходи завмерли - як бути? Автомобілісти злісно сигналили, мотоциклісти голосно гуділи своїми мотоциклами, а найбільш поважні та гладкі перехожі сердито кричали до світлофора:
- Ви що, не знаєте, хто я такий?!
Дотепники перекидалися жартами, а жартівники - дотепами:
- Зелений колір? Зелений з’їли багачі! Їм, мабуть, потрібна зайва вілла за містом!
- А червоний? Він увесь пішов на те, аби перефарбувати рибок, що плавають у басейні фонтану.
- А із жовтим знаєте що зробили? Цить, секрет! Його підлили до оливкового масла!
Накінець з’явився регулювальник, став посеред перехрестя і відновив рух. Інший регулювальник підійшов до розподільчого щиту і вимкнув світлофор, щоб відремонтувати його.
Світлофор останній раз виблиснув своїми голубими очами і встиг подумати:
“Бідолахи! Адже я дав їм сигнал: “Шлях у небо вільний!” Якщо б вони зрозуміли мене, то всі змогли б тепер вільно літати. А можливо вони і зрозуміли, проте їм просто забракло відваги?”

   Снилося мені, що я читаю свій RSS і бачу таке: “Latest Linux Kernel Versions - 2.6.16.1-mm2 stable mm patch”. Дивлюся на те і думаю - “Нафіга мені ці всі експериментальні можливості в ядрі? - Я і стандартні не всі використовую. І mm латку я ніколи не накладав…”. Але чогось така радість від тої новини - так, ніби я дуже довго на це чекав.
   Взагалі перший сон із елементами ІТ наснився мені літом між 10 і 11 класом. Тоді в мене була обчислювальна практика, ми цілими днями розв’язували трансцендентні рівняння різними наближеними методами, і як результат - на моніторі отримували рядки цифр - цілий дисплей літаючих цифр - от такий і був тоді сон - чорний екран, на якому нескінченним потоком летять зверху вниз білі потоки цифр. Чомусь тоді від цього було моторошно.
   Ще неодноразово мені снилися різноманітні емайли, чати, алгоритми, дебаги, і найдивовижніше - уві сні я декілька разів знаходив помилки у свому коді!!! - це при тому, що день напередодні не давав жодних результатів у їх виправленні. Двічі я навіть вставав серед ночі і записував ці виправлення на папір, аби не забути до ранку. Дивовижа. І залежність. Інколи вже не вдається відрізноти реальність, віртуальність і сон - вони стають схожі і вливаються у одну цілісну картину, ідуть сюжет за сюжетом, що мають логічні продовження. Цікаво, як живуть інші, не такі залежні від мережі і ІТ люди. Може там кращий світ???

167 ICQ/Jabber контактів. Плюс наразі лише 17 у Skype. Разом 184. Щось багацько люду розплодилося.

з.і. Дайош 200 до кінця місяця!!!

…Знову про політику (клята, вона і тут не дає мені спокою)

>>День захисту ховрашка від юннатів.
>>спорудження храму любові під патронатом президента
>>храм Афродіти десь у Малому Кобелячку
>>Поплавський заводить у мегафон “Кохайтеся, чорнобриві…”
це просто шик)))))

Знаєте, де, мяко кажучи, багацько фарбованих блондинок?
В “Мілленіумі”, особливо у ті дні, коли для дівчат халява - практично кожна друга

з.і. А звук там шикарний - знайомий охоронець розповів, що там бамкає не аби що, а суперові професійні JBLки. Це практично єдине, що там тішить. А ну і ще оформлення.

Зранку (у мому розумінні сьогодні це о пів на першу) до мене задзвонив телефон. Короткий зміст розмови такий:

(милий дівчачий голос мовить по кацапськи північно східному)
- Драстуйтє! Ета квартіра?
(Я)
- Доброго дня! Так.
- Ми праводім социологічєскій апрос па тєлєфону, не согласілісь би ви уделіть нєсколько мінут і атветіть на пару вапросав?
(Видавлюю з себе)
- Прошу дуже.
(цікавість таки переборола бажання послати її під три чорти разом із її незрозумілою мовою - могла б і перейти на державну, якщо це всеукраїнські опитування, і дзвонить вона у Львів, і з моєї мови відразу зрозуміло, що я автохтон )
- Ми праводім апроси па разним групам, паетаму, скажитє пажалуста, сколька вам лєт?
- Двадцять два.
- Ви пастаянна праживаєтє ва Львовє?
- Так.
- Ви інтєрєсуєтєсь палітікай?
- Звичайно!
- Какіє партії, каториє будут ізбєратса, ви можетє назвать?
- НСНУ, БЮТ, ПРП+Пора, Регіони, Соціалісти, КПУ, Блок Литвина, Залені, Еко партія. Думаю, вам достатньо.
- Спасіба. А єслі б вибари билі в ета васкрєсєньє, ви б прінялі участіє ілі вабще ігнаріравалі іх?
- Звичайно, шо б прийняв!
- А за каво ви б прагаласавалі?
- Або за НСНУ або ПРП+Пора.
- Тоість ви нє апрєдєлілісь да канца.
- Так, думаю ближче до виборів залежно від розвитку подій я буду знати напевне.
(А тепер УВАГА!!! найцікавіше!!!)
- Знаєтє лі ви а партії Віче і єйо праграме розвитку країни?
- Так, чув.
(І далі з десяток питань на тему цієї славної партійки та її лідерші - тов. Богословську, та що Інна)
- Знаєте лі ви, кто являєтса ліджрам партії Віче?
- Інна Богословська.
- Чіталі лі ви єйо праграму?
- Так, безперечно. (Впевнено брешу я - насправді я якось пробував, але після першого абзацу пафосні відчуття перебороли мою цікавість)
- Как ви аценіваєтє праграму і дєятельность партії …
- (перебиваю) Ніяк!
- па пятибальнай шкалє - адин - очєнь плоха, пять - очень харащо
- Один, звичайно!
- Вділі лі ви ркламу в прєсе, па телевідінью?
- На щастя телебаченя я не дивлюся, але у пресі, інтернеті так.
- Тоість віділі - таґда скажитє пожалуста, как ви аценіваєтє ету рєкламу в планє єфєктівнасті, па пятибальнай шкале, пажалуста?
- Один.
- Насколька ви єйо васпрінімаєте, как нравітса?
- Дратує, один.
(І ще якісь питання в цьому дусі, я вже точно не пригадую, нарешті)
- Спасіба вам што сагласілісь прінять (бла бла бла) дасвіданья
- (знову перебиваю) Перепрошую, тепер в мене до ває декілька питань. Яку компанію ви представляєте?
- Ми нє представляєм ні адну палатічєскаю сілу, ма праводім сациалагічєскіє іслєдованія і вапроси спрашиваєм пра разниє палітічєскії партіі.
- Зрозуміло. А як іменується ваша компанія?
- Тєлєфонниє апроси Украіни.
- А де можна дізнатися про результати опитування?
- Ані будут апубліковани в прєсє.
- Це київська компанія?
- Да.
- Дякую.
- Вам спасіба! Всєво наілутшева!

А мораль така: Чи ще хтось потрапляв під таку акцію і чи комусь розповідали про інші партії? Чи це все таки PR Віче?

Щойно на протязі 1.5 години я мав відмінний секс.
Добряче наї@#$%я. Останній раз щось подібне було давненько.

Так от: Я знову тр@#$%^я з компом. Здох крутий блок живлення. Не що-небудь, а HPC на 410 ват. Перед смертю він пручався, співав і видавав дивні, раніше мною ніколи не чуті звуки. При детальнішому огляді у трупня виявлено характерний запах цмаленого. Єдине, що тішить, так це те, що він не потягнув за собою до могили материнку і решта залізяк. Довелося зняти блок живлення з сервака. ((

Слава праці і китайськім трудівничим із їхнім кредо “Якість понад усе”!